Положення віри Христадельфіан

Положення віри

Основа

Книга, яку в наш час називають Біблією, і складається з Писань Мойсея, пророків та апостолів, є єдиним існуючим на землі джерелом знань про Бога та Його задум, що зберіглося до сьогодні. Ці Писання були дані цілковито через Божественне надхнення людям, які їх записали. Тому вони не мають помилок у жодній своїй частині, за винятком тих місць, де вони все ж таки з’явились в процесі переписування чи перекладу (2Тим.3:16; 1Кор.2:13; Єв. 1:1; 2Пет. 1:21; 1Кор. 14:37; Неєм. 9:30; Ів. 10:35).

Істини, котрі необхідно приймати

1. Що єдиний істинний Бог є Той, що відкрився Аврааму, Ісааку та Якову через відвідини ангелів та видіння, а також Мойсею в полум’яному кущі (що не згорав), і біля Сінаю, і що явив Себе у Господі Ісусі Христі Всевишнім Богом, існування якого не залежить ні від когось, чи чогось. ЄДИНИЙ ОТЕЦЬ, що живе в неприступному світлі, але скрізь присутній Своїм Духом, який є одним цілим з Його особистістю на небесах. Своєю власною не від кого не успадкованою енергією Він створив небо, землю і все, що їх наповнює.

(Іс.40:13-25; 43:10-12; 44:6-8; 45:5; 46:9,10; Йов 38-40; Повт. 6:1-4; Мк.12:29-32; 1Кор.8:4-6; Еф.4:6; 1Тим.2:5; Неєм.9:6; Йов 26:13; Пс.124:8; 146:6; 148:5; Іс.40:25-27; Єр.10:12,13; 27:5; 32:17-25; 51:15; Дії.14:15; 17:24; 1Хр.29:11-14; Пс.62:11; 145:3; Іс.26:4; 40:26; Йов 9:4; 36:5; Пс.92:5; 104:24; 147:4,5; Іс.28:29; Рим.16:27; 1Тим.1:17; 2Хр.16:9; Йов 28:24; 34:21; Пс.33:13,14; 44:21; 94:9; 139:7-12; Прип.15:3; Єр.23:24; 32:19; Ам.9:2,3; Дії.17:27,28; Пс.123:1; 1Сам.8:30-39,43,49; Мат.6:9; 1Тим.6:15,16; 1:17)

2. Що Ісус з Назарету був Сином Божим, народженим дівою Марією від Святого Духу без участі чоловіка і потім, при хрещенні, помазаним тим же Духом, який давався Йому без міри.

(Мф.1:23; 1Тим.3:16; Дії.2:22-24,36; Мат.1:18-25; Лк.1:26-35; Гал.4:4; Іс.7:14; Мат.3:16,17; Іс.11:2; 42:1; 61:1; Ів.3:34; 7:16; 8:26-28; 14:10-24).

3. Що поява Ісуса з Назарету на землі було необхідною з причини того стану і становища, в якому опинилося людство після того, що сталося з першою людиною.

(1Кор.15:21,22; Рим.5:12-19; Бут.3:19; 2Кор.5:19-21).

4. Що першою людиною був Адам, якого Бог створив з земного пороху, ставши живою душею, тобто звичайною живою істотою, «вельми добре» за своїм родом і становищем, і дав йому закон, згідно з яким подальше життя залежало від послуху.

(Бут.2:7; 18:27; Йов 4:19; 33:6; 1Кор.15:46-49; Бут.2:17).

5. Що Адам порушив цей закон та був визнаний негідним безсмертя та засуджений до повернення в землю, з якої був узятий, – вирок, який опоганив його та став фізичним законом його існування й був успадкований його нащадками.

(Бут.3:15-19,22,23; 2Кор.1:9; Рим.7:24; 2Кор.5:2-4; Рим.7:18-23; Гал.5:16,17; Рим.6:12; 7:21; Ів.3:6; Рим.5:12; 1Кор.15:22; Пс.51:5; Йов 14:4).

6. Що Бог, за Своєю добротою, замислив план відновлення, за яким Він, не усуваючи необхідний закон гріха та смерті, врешті решт спасе людство від загибелі та заселить безгішними бессмертники людьми. 

(Об.21:4; Ів.3:16; 2Тим.1:10; 1Ів.2:25; 2Тим.1:1; Тит.1:2; Рим.3:26; Ів.1:29).

Далі буде...